Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Германістика та міжкультурна комунікація»

ІНТЕГРАТИВНА МЕТОДОЛОГІЯ АНАЛІЗУ АНГЛОМОВНИХ ОФІЦІЙНО-ДІЛОВИХ ДОКУМЕНТІВ У ВОЄННОМУ ДИСКУРСІ (2022–2025)

Борис Вячеславович Ємець, Лариса Іванівна Бєлєхова — Wed, 24 Dec 2025 00:00:00 +0200

Статтю присвячено комплексному аналізу лінгвокогнітивних характеристик англомовних офіційно‑ділових документів, воєнного дискурсу 2022–2025 рр. Її ідея полягає в тому щоб показати, як поєднання когнітивної семантики (концептуальна метафора, фреймова семантика) та критичного дискурс‑аналізу з юридично‑жан‑ ровою та юридичною лінгвістикою дозволяє формалізувати й кількісно оцінити перлокутивний ефект офіційних текстів. Перлокутивний ефект операціоналізовано через метрики MSI (зважена інтенсивність модальності must/ shall/will/may у реченнях), TCH (горизонт зобов’язань: фіксовані/багаторічні строки й відкриті формули), CRL (наявність тригерів швидкої координації «within 24 hours»), EDI (густина перелікових клауз) і FCAF (частота фреймових лем як-от: support/commitment/security/deterrence/reform/recovery на 1 тис. слів). Аналітичний конвеєр включає нормалізацію, сегментацію, лематизацію, регулярні вирази для шаблонів і контроль надійності роз‑ мітки; забезпечення відтворюваності через вивантаження CSV і фіксацію версій скриптів. Корпус охоплює 10 автентичних документів. Наведено кейсові дослідження ключових міжурядових угод: без‑ пекові (1–4); фінансові інструменти (5–7); секторальні MoU (8–10). Джерелами слугують офіційні публікації урядів та інституцій, машинозчитувані формати (HTML/PDF/DOCX). Показано гібридизацію юридичної точності й ког‑ нітивного моделювання (метафоризація, фреймування); з’ясовано роль модальності shall/will/must/may і темпо‑ ральних маркерів («10 років», «100 років», «for as long as it takes») у конструюванні зобов’язань та керованості інтерпретацій. Результати засвідчують відмінні жанрові профілі (security – вищі MSI і TCH та CRL≈1; financial – найвищий EDI та їх домінування support/recovery/reform; MoU – нижчий MSI, проміжний EDI), а також окреслюють практичні підказки для укладачів/перекладачів і визначають напрями подальших корпусних порівнянь (довоєнні/ воєнні; англо‑/україномовні версії; чутливісні аналізи).

БІОЕНЕРГЕТИКА ТЕМБРУ МОВЛЕННЯ У СПРИЙНЯТТІ ДИДАКТИЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Юлія Сергіївна Полєєва — Wed, 24 Dec 2025 00:00:00 +0200

У статті розглядається роль тембру мовлення у сприйнятті дидактичної інформації в англійськомулекційному дискурсі. Це спроба підійти до механізмів сприйняття через тембр людського голосу з біоенергетичноїточки зору, що є досить новою та міждисциплінарною темою. Енергетична перспектива в мовних дослідженняхстає особливо актуальною та навіть невідкладною в цифрову епоху, коли технології синтезованого мовленнявідтворюють структурні та акустичні параметри комунікації, але не мають автентичної біоенергетичноїякості природного людського голосу.Дослідження досліджує кореляцію між емоціями та сприйняттям мовлення через тембральні характеристикиголосу лектора, розглядаючи тембр мовлення не лише як акустичну властивість, а й як складну біоенергетичнута перцептивну категорію. У статті вводиться термін «біоенергетика тембру мовлення», який неє стандартним фіксованим терміном у лінгвістиці чи фонетиці. Таким чином, біоенергетика тембру мовленнявизначається як вивчення того, як людський організм мобілізує, трансформує та розподіляє фізіологічну енергіюдля створення перцептивної якості голосу. Вона поєднує акустику, фізіологію, психологію та комунікацію.Запропонований порівняльний огляд подано у вигляді зведеної таблиці, яка систематизує основні вимірита параметри класифікації тембру мовлення, описані у фонетичних і лінгвістичних працях. Така структурнаподача забезпечує теоретичну вагомість дослідження. Оцінка сприйняття тембру в контексті дидактичної комунікації базувалася на дихотомії мажор-мінорнийлад. Під час складного перцептивного експерименту з елементами психолінгвістичного аналізу емоційнадихотомія суб'єктивно оцінювалася за шкалою мажорний/позитивний тембр та мінорний/негативний тембр.Результати оцінювання аудиторами в рамках емоційної дихотомії підтвердили початкову гіпотезу про те, щопозитивний, мажорний тембр відіграє значну роль у сприйнятті усної дидактичної інформації. Таким чином,це експериментальне дослідження підтвердило сильну кореляцію між позитивними (мажорними) емоціямита якістю сприйняття дидактичної інформації.

КОМП’ЮТЕРНИЙ АНАЛІЗ ПЕРЕКЛАДНИХ ЗАКОНОМІРНОСТЕЙ (НА ОСНОВІ УКРАЇНСЬКОМОВНОГО ЗІСТАВНОГО КОРПУСУ ХУДОЖНЬОЇ ПРОЗИ)

Сергій Васильович Засєкін, Ніна Олексіївна Данилюк — Wed, 24 Dec 2025 00:00:00 +0200

Статтю присвячено комп’ютерному аналізу перекладних закономірностей цільового тексту. Матеріалом опрацювання слугував український зіставний корпус (УЗК) художніх творів загальним обсягом 4 млн. слововжи‑ вань, до якого увійшов підкорпус оригінальних текстів (UOC), що налічує 100 художніх прозових творів україн‑ ських авторів обсягом 20 тис. слововживань кожен, і підкорпус зі 100 перекладених на українську мову (UTC) англомовних художніх прозових творів обсягом 20 тис. слововживань кожен. У роботі використано загальнонаукові методи дослідження – гіпотетико-дедуктивний метод, методи ана‑ лізу та синтезу, метод зіставного аналізу, описовий метод; методи комп’ютерного аналізу: кількісний аналіз мовних даних дослідницьких корпусів на основі комп’ютерних програм діагностики тексту Linguistic Inquiry and Word Count – LIWC2015, комп’ютерного забезпечення SPSS 26 – параметричний критерій Стьюдента для залежних та незалежних вибірок і непараметричний U-тест Манна-Вітні. Результати засвідчили імпліцитацію, ускладнення та дераціоналізацію як домінантні закономірності в цільових текстах. Ці та інші явища описано на морфологічному, лексичному, синтаксичному, стилістичному і прагматичному рівнях. Зокрема, на морфологічному рівні має прояв експліцитація: питома вага займенників зросла у підкорпусі UTC, порівняно з підкорпусом UOC, на стилістичному – спрощення: у корпусі UTC знизилася питома вага заперечних конструкцій; на лексичному рівні простежено тенденцію до вирівнювання, що полягає в уникненні «екзотизації» та зменшення питомої ваги розмовних одиниць; на синтаксичному рівні – імпліци‑ тація: зменшення середнього рангу сполучників і прийменників, а також дераціоналізація: зниженням ваги кау‑ зальних індикаторів зв’язків; на прагматичному рівні – нормалізація: зменшення середніх рангів дискурсивних маркерів-заповнювачів та прагматичних маркерів – вигуків, часток тощо. Отримані кількісні дані належно уна‑ очнено, представлено в таблицях. Встановлено, що названі деформації роблять корпус українських перекладів більш когнітивно «обтяженим», складним, формалізованим, із меншим ступенем логічної зв’язності. Перспективи подальшого дослідження вбачаємо у з’ясуванні причин деформації текстової зв’язності в пере‑ кладі на ширшому джерельному матеріалі. У такому разі до УЗК мають входити художні прозові тексти бага‑ тьох функціонально-стильових та жанрових різновидів, а також варіанти перекладів, що відображатимуть індивідуальний стиль перекладачів.

DOMESTICATION ТА FOREIGNIZATION У ПЕРЕКЛАДОЗНАВЧІЙ ЦАРИНІ: ДИХОТОМІЧНИЙ ТУМБЛЕР ЧИ КОНТИНУУМ ВЗАЄМОДІЇ СВОГО ТА ЧУЖОГО (ЧАСТИНА 1)

Юлія Дмитрівна Крюкова, Ірина Василівна Чарікова — Wed, 24 Dec 2025 00:00:00 +0200

Представлена розвідка складається з двох частин та присвячена сучасним аспектам перекладознавчої царини й намагається осмислити переклад і суб’єктність перекладача крізь призму Антропоцено-Ктулуценової теорії, одного з найновітніших та найвпливовіших напрямів сучасних гуманітарних, екокритичних і філософ‑ ських студій ХХІ ст. У першій частині здійснено спробу згенерувати своєрідну колаборацію співвідношень фундаментальних понять у перекладознавстві, таких як форенізація та доместикація, з актуальними постгуманістичними парадигмами, в яких мислення екстраполюється далеко за межі антропоцентризму, де людина позиціонується мірилом Всесвіту. Генеалогічний підхід дає можливість відтворити еволюційне становлення ключових понять, якими оперуємо у наших наукових пошуках. Окреслено концептуальні шлейфи їхніх значень у контекстах роз‑ відок різних науковців. Визначено, що з кожним наступним вивченням концептів свого та чужого, а відповідно явищ доместикації та форенізації у перекладацькій царині, вектор дослідження щоразу зміщується в бік толе‑ рантності та гостинності стосовно іншого. А саме: від етики чужого та збереження чужості як випробування → до політизованості перекладу та форенізації як спротиву етноцентризму → до наративності та переопові‑ дання, де доместикація ототожнюється з конформізмом, а foreignization з його запереченням → до перекладу як сплетіння учасників, де перекладач агент культурної пам’яті та змін. Зроблено припущення, що ментальний зсув у сторону партнерства багатьох кардинально змінює й онто‑ логічні засади перекладацької галузі. Констатовано, що тепер її вимір – площини глобальних цен-концептів, які формують фрактальну антиматрицю постгуманістичного бачення світу. Така стихійність та гнучкість нейтралізує традиційну матричну стаціонарність і калібрується полюсами свого (domestication) й чужого (foreignization), що лежать в основі. Узагальнено, що за таких умов суб’єктність перекладача неминуче повинна набувати ознак трансверсальності – метанавички, що дозволить йому будувати якісно нові перекладацькі траєкторії, перетинати межі норм, систем, рівнів, рухатися вертикально (доместикувати), горизонтально (форенізувати), хаотично в усі напрямки, синтезуючи гетерогенні елементи свого й чужого на шляху до нових синергій. Зроблено висновки, що у поліфонічній лінзі сучасності доместикація та форенізація – не табори-антаго‑ ністи, а два полюси єдиного континууму, між котрими курсує перекладач залежно від мети, жанру, часу, місця, аудиторії, етичних й політичних пререквізит і прикладного наповнення окремого -цен.